Ст 81 ч2

Статья 81. Профилактическое наблюдение за осужденным

1. В течение срока судимости за лицом, осужденным за тяжкое или особо тяжкое преступление, а равно за лицом, осужденным в порядке, предусмотренном статьями 77, 78, 79 или 117 настоящего Кодекса, а также за лицами, условно-досрочно освобожденными от отбывания наказания, в течение неотбытой части наказания осуществляется профилактическое наблюдение.

2. В течение срока судимости лицо находится под профилактическим наблюдением и в связи с этим обязано предварительно уведомлять орган внутренних дел об изменении места жительства, о выезде по личным делам в другую местность на срок более одного месяца, являться в указанный орган по его вызову и при необходимости давать пояснения относительно своего поведения и образа жизни.

1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

2. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

3. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Коментар :

Загальна характеристика. У коментованій статті визначені види земель, що можуть перебувати у власності фізичних осіб, та підстави, на яких такі землі можуть набуватися. Відносно громадян України обмеження по об’єктному складу земель не встановлені. На противагу цьому, об’єктний склад земель, що можуть належати іноземним громадянам та особам без громадянства, даною статтею обмежений.

На наш погляд, при визначенні статусу фізичних осіб у відносинах власності на землю слід керуватися загальними положеннями цивільного законодавства про правоздатність та дієздатність фізичних осіб (гл. 4 ЦКУ), оскільки в земельному законодавстві спеціальні норми відсутні.

До пункту «а». Щодо придбання земельних ділянок громадянами за цивільно-правовими угодами, див. главу 20 «Продаж земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів» ЗКУ та коментар до неї.

До пункту «б». Щодо безоплатної передачі громадянам земельних ділянок із земель державної та комунальної власності див. ч. ч. 6 — 11 ст. 118, ст. 121 ЗКУ та коментар до ч. ч. 6 — 11 ст. 118, ст. 121.

До пункту «в». Щодо приватизації земельних ділянок, що були раніше надані у користування громадян, див. ч. ч. 1 та 2 ст. 118 ЗКУ та коментар до ч. ч. 1 та 2 ст. 118.

До пункту «г». Щодо прийняття земельних ділянок у спадщину, див. ст. 131 ЗКУ та коментар до неї.

До пункту «ґ». Щодо виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) див. п. 16 розд. X «Перехідні положення» ЗКУ та коментар до нього.

В результаті перерозподілу земель в процесі земельної реформи у приватну власність громадян передано 50,7 % земель України243.

До ч. 2. За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 26 Конституції України, «іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України». Аналогічне правило встановлене і ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців». Коментована норма якраз і передбачає виняток, коли іноземці та особи без громадянства мають менший обсяг прав, ніж громадяни України.

За змістом коментованої норми, згаданий у ній перелік земельних ділянок, що можуть набувати ці суб’єкти («земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності») є вичерпним, за одним винятком.

З ч. 4 ст. 81, ст. 145 ЗКУ випливає, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення ці особи також мають право набувати, проте лише у спадщину, і протягом року зобов’язані її відчужити. У разі невиконання цієї вимоги настають передбачені п. «д» ст. 143 ЗКУ наслідки, а саме, право власності на земельну ділянку може бути примусово припинене (щодо проблем у реалізації даної норми див. коментар до ст. 145 ЗКУ).

На відміну від наведеного вище практично загальноприйнятого тлумачення ч. 4 ст. 81 ЗКУ, на думку О. В. Єлісєєвої, положення ст. 145 та п. «е» ст. 140 ЗКУ не встановлюють винятку із загальної і безумовної заборони іноземцям набувати у власність землі сільськогосподарського призначення244. Вважаємо її думку помилковою: переконані, що норми названих статей є спеціальними щодо загального положення ст. 81, а тому мають перевагу.

До пункту «а». Щодо придбання земельних ділянок іноземцями та особами без громадянства за цивільно-правовими угодами, див. главу 20 «Продаж земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів» ЗКУ та коментар до неї.

До пункту «б». Щодо викупу іноземцями та особами без громадянства «земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності», див. ст. 128 ЗКУ та коментар до неї.

До пункту «в». Щодо прийняття земельних ділянок у спадщину, див. ст. 131 ЗКУ та коментар до неї, а також ч. 4 даної статті та коментар до неї.

До ч. 4. З коментованої норми випливає, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення та вправі розпоряджатися ними (це є винятком із загальної заборони іноземцям та особам без громадянства мати такі ділянки на праві власності — див. ч. 1 даної статті, а також ч. 5 ст. 22 ЗКУ). Водночас, протягом року такі ділянки повинні бути відчужені, а у разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені п. «д» ст. 143 ЗКУ, а саме, право власності на земельну ділянку може бути примусово припинене (щодо порядку відчуження та проблем у реалізації даної норми див. ст. 145 ЗКУ та коментар до неї).

Деякі органи земельних ресурсів, керуючись ч. 2 ст. 81 ЗКУ, відмовляють в оформленні державних актів про право власності на земельні ділянки, що набуваються іноземцями в порядку спадкування. Така практика прямо суперечить коментованій нормі.

Відчуження деяких різновидів земельних ділянок сільськогосподарського призначення наштовхується на т. з. мораторій на відчуження земель (п. 15 розд. X «Перехідні положення» ЗКУ). На наш погляд, мораторій не поширюється на випадки продажу земельних ділянок згідно із коментованою нормою, на що вказує цільове тлумачення коментованої норми в сукупності із п. 15 розд. X «Перехідні положення» ЗКУ.

Стаття 81. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

4. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Статья 81 УК РФ. Освобождение от наказания в связи с болезнью (действующая редакция)

1. Лицо, у которого после совершения преступления наступило психическое расстройство, лишающее его возможности осознавать фактический характер и общественную опасность своих действий (бездействия) либо руководить ими, освобождается от наказания, а лицо, отбывающее наказание, освобождается от дальнейшего его отбывания. Таким лицам суд может назначить принудительные меры медицинского характера.

2. Лицо, заболевшее после совершения преступления иной тяжелой болезнью, препятствующей отбыванию наказания, может быть судом освобождено от отбывания наказания.

3. Военнослужащие, отбывающие арест либо содержание в дисциплинарной воинской части, освобождаются от дальнейшего отбывания наказания в случае заболевания, делающего их негодными к военной службе. Неотбытая часть наказания может быть заменена им более мягким видом наказания.

4. Лица, указанные в частях первой и второй настоящей статьи, в случае их выздоровления могут подлежать уголовной ответственности и наказанию, если не истекли сроки давности, предусмотренные статьями 78 и 83 настоящего Кодекса.

  • URL
  • HTML
  • BB-код
  • Текст

Комментарий к ст. 81 УК РФ

1. В комментируемой статье предусматриваются три самостоятельных вида освобождения от наказания, связанных с расстройством здоровья лица, совершившего преступление.

2. Освобождение от наказания в связи с психическим расстройством, возникшим у лица после совершения преступления, является обязательным, не зависит от усмотрения суда.

Психическое расстройство может служить основанием освобождения от наказания, если оно:

— возникло после совершения преступления;

— лишило лицо возможности осознавать фактический характер и общественную опасность своих действий (бездействия), не позволяет ему воспринимать принудительный характер и карательно-воспитательный смысл применяемых мер государственного принуждения и затрудняет достижение целей наказания.

Возможны три варианта освобождения от наказания в связи с психическим расстройством:

1) в случае, когда психическое расстройство наступает после совершения преступления, но до вынесения приговора, лицо освобождается от назначения наказания;

2) в случае, когда психическое расстройство наступает после вынесения приговора, но до обращения его к исполнению, лицо освобождается от отбывания назначенного наказания в полном объеме;

3) в случае, когда психическое расстройство наступает во время отбывания осужденным наказания, лицо освобождается от дальнейшего отбывания наказания.

К лицу, у которого после совершения преступления наступило психическое расстройство, делающее невозможным назначение или исполнение наказания, могут быть применены принудительные меры медицинского характера.

3. Освобождение от наказания в связи с иной тяжелой болезнью, возникшей у лица после совершения преступления, является факультативным видом освобождения от наказания.

Под иной тяжелой болезнью, возникшей у лица после совершения преступления, препятствующей отбыванию наказания, следует понимать такое серьезное заболевание, которое существенно затрудняет процесс исполнения наказания.

Перечень заболеваний, препятствующих отбыванию наказания, а также порядок медицинского освидетельствования осужденных, представляемых к освобождению от отбывания наказания в связи с болезнью, утверждаются Правительством РФ.

Возможны два варианта освобождения от наказания лица, заболевшего после совершения преступления иной тяжелой болезнью:

1) в случае возникновения этого заболевания после совершения преступления, но до вынесения приговора суд выносит приговор, назначает наказание и освобождает от полного его отбывания. Такое же решение суд принимает, если лицо заболело тяжелой болезнью после вынесения приговора, но до его обращения к исполнению;

2) в случае отбывания наказания лицо освобождается от его дальнейшего отбывания.

4. Освобождение от наказания в связи с психическим расстройством или иной тяжелой болезнью не является окончательным, так как в случае выздоровления лицо может подлежать уголовной ответственности и наказанию, если не истекли сроки давности привлечения к уголовной ответственности или исполнения обвинительного приговора.

5. Военнослужащие в обязательном порядке подлежат освобождению от ареста или содержания в дисциплинарной воинской части в случае заболевания, делающего их негодными к военной службе. Это положение распространяется и на ограничение по военной службе.

Если суд с учетом состояния здоровья, тяжести совершенного преступления, личности осужденного и его поведения во время отбывания наказания не посчитает возможным полностью освободить военнослужащего от наказания, он может принять решение о замене неотбытой части наказания более мягким его видом.

Земельний кодекс України. Стаття 81. Право власності на землю громадян

1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
2. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
3. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;
в) прийняття спадщини.
4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземці, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

ЗСУ: Коментованою статтею визначено підстави, на яких може здійснюватися набуття права власності на землю громадянами України, а також особливості набуття права власності на землю громадянами іноземних держав та особами без громадянства.
1. Відповідно до ч. 1 коментованої статті підставами набуття громадянами України права приватної власності на землю є:
• придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами (п. «а» ч. 1);
Особливості придбання земельних ділянок громадянами за цивільно-правовими договорами визначено Главою 20 «Продаж земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів» ЗК України (див. коментар до статей Глави 20 ЗК України).
• безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п. «б» ч. 1);
Порядок безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок визначено частинами 6-11 ст. 118 ЗК України. Розміри земельних ділянок, в межах яких громадяни України можуть безоплатно отримати земельні ділянки, визначено ст. 121 ЗК України (див. коментар до ст.ст. 118, 121 ЗК України).
• приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (п. «в» ч. 1);
Порядок приватизації земельних ділянок, що були раніше надані громадянам України у користування визначено частинами 1, 2 ст. 118 ЗК України (див. коментар до ст. 118 ЗК України).
• прийняття спадщини (п. «г» ч. 1);
Порядок набуття земельних ділянок у порядку спадкування визначається відповідно до норм ЦК України (Книга шоста «Спадкове право» ЦК України), а також передбачено ст. 131 ЗК України (див. коментар до ст. 131 ЗК України).
• виділення в натурі (на місцевості) належної громадянам України земельної частки (паю) (п. «ґ» ч. 1).
Питання виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) передбачено п. 16 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (див. коментар до п. 16 Розділу Х ЗК України).
2. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Такі винятки передбачені ч. 2 коментованої статті, з якої слідує, що громадяни іноземних держав та особи без громадянства не мають права набувати у приватну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
3. Частиною 3 коментованої статті передбачені підстави набуття права власності на землю громадянами та особами без громадянства, до яких належать наступні:
— придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами (п. «а» ч. 3) – див. Главу 20 «Продаж земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів» ЗК України;
— викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належить їм на праві власності (п. «б» ч. 3) – див. ст. 128 ЗК України;
— прийняття спадщини (п «в» ч. 3) – див. ч. 4 коментованої статті та ст. 131 ЗК України.
4. Єдиною підставою, за якої громадяни іноземних держав та особи без громадянства можуть набувати право приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, є спадкування. Проте, навіть і в цьому випадку в силу ч. 4 коментованої статті такі суб’єкти зобов’язанні відчужити такі земельні ділянки на протязі року.
Порядок припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності, визначено ст. 145 ЗК України. У випадку, якщо громадянин іноземної держави або особа без громадянства не відчужить земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

© 2014 Асоціація «Земельна спілка України». Всі права захищено.
Дана інформація була підготовлена Асоціацією «Земельна спілка України». Забороняється відтворення та використання повністю або будь-якої частини даної інформації у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання, передрук чи використання в будь-який інший спосіб без письмової згоди Асоціації «Земельна спілка України».

Смотрите еще:

  • П3 части первой ст77 тк рф Статья 77. Общие основания прекращения трудового договора Информация об изменениях: Федеральным законом от 30 июня 2006 г. N 90-ФЗ в статью 77 настоящего Кодекса внесены изменения, […]
  • Тк рф увольнение сотрудника по статье Основания для увольнения работника Основания увольнения по Трудовому кодексу РФ многочисленны, поскольку законодатель стремится предусмотреть и максимально подробно регламентировать каждый […]
  • 123 фз ст 80 123-ФЗ:Требования пожарной безопасности при проектировании, строительстве и эксплуатации зданий, сооружений и строений Содержание Раздел III. ТРЕБОВАНИЯ ПОЖАРНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ПРИ […]
  • П 8 ст 77 тк рф пособия Выплата выходного пособия при расторжении трудового договора Гарантии и компенсации работникам, связанные с расторжением трудового договора, установлены гл. 27 разд. 7 «Гарантии и […]
  • Можно написать заявление на увольнение за 2 месяца Жизнь в Москве МАТЕРИАЛЫ ПО ТЕМЕ: Содержание Увольнение в день подачи заявления↑ В соответствии со статьями 77, 78 и 80 Трудового кодекса РФ, работник может расторгнуть трудовой договор […]
  • Пример соглашения при увольнение по соглашению сторон Образец расторжения трудового договора по соглашению сторон Увольнение по обоюдному согласию может стать для сотрудника и нанимателя наиболее удобным способом завершения рабочих отношений. […]
Закладка Постоянная ссылка.

Обсуждение закрыто.